Російські снайпери вбили двох захисників України в один день: що відомо про Героїв

Упродовж останніх днів зведення штабу Операції Об’єднаних сил не обходяться без сумних новин – українські воїни продовжують гинути на Донбасі. Російсько-окупаційні війська підло порушують режим припинення вогню і все активніше задіюють снайперів.

Так, у понеділок, 5 квітня, життя за незалежність України віддали двоє бійців: Владислав Мороз із Черкаської області і Віктор Гелебрант із Харківщини.

Детальніше про них читайте в матеріалі OBOZREVATEL.Владислав Мороз

Про загибель 23-річного жителя Села Халаїдове повідомила пресслужба Монастирищенської міської громади Черкаської області наступного дня після трагедії.

Хлопець служив за контрактом, його вбив російський снайпер поблизу населеного пункту Спартак Ясинуватського району Донецької області. Бійця намагалися врятувати і встигли відвезти до медичної установи, однак лікарі виявилися безсилими. У Влада залишилися батьки і сестра.

«Владислав народився в нашому селі Халаїдове Черкаської області. Пішов у школу тут, а після першого класу з батьками переїхав до Київської області в село Данилівка. Після школи він вступив до транспортного університету за фахом архітектор-дизайнер. А через рік після закінчення вузу сам пішов у військкомат. І з жовтня 2020 року він за контрактом служив у зоні ООС. Батьки розповідали, що йому дуже подобалося наше село, тут, як то кажуть, зарито його пуповину. Вони зараз шоковані. Можливо, вирішать ховати у нас, але поки не знаю, вони думають», – розповів OBOZREVATEL староста села Іван Омельченко.

Місцеві жителі кажуть, що пам’ятають Владислава дуже добродушним хлопчиком.

Владислав Мороз за освітою був архітектором-дизайнером

Віктор Гелебрант

49-річного сержанта 92-ї бригади також було вбито кулею снайпера 5 квітня. Віктор родом із Закарпаття, зі Свалявського району. Там у нього живе дочка Марія, яка вже заміжня.

Всього у чоловіка було троє дітей, і всі від різних шлюбів: Марія, Сандра і Родіон.

У Віктора залишилося троє дітей

«Тато родом із села Неліпино Свалявського району. Моя мама молодша за нього на рік. Батько в молодості служив в армії в морській піхоті, а мама весь цей час на нього чекала. Коли повернувся, то хотів ще укласти контракт і вирушити на службу на три роки, але рідні його відрадили. І в 1993 році вони з мамою одружилися.

Коли мама була вагітна, батько поїхав до Харкова на роботу, щоб заробити щось до мого народження. Але так сталося, що там він зустрів іншу жінку. І мої батьки розлучилися. Знаю, що нова дружина тата народила дочку Сандру, вона молодша за мене на рік. Але чомусь друга дружина тата не дозволяла нам спілкуватися із сестрою. Я б хотіла з нею зараз познайомитися і підтримувати стосунки. Може, вона відгукнеться», – каже Марія.

Однак пізніше Віктор розлучився і з другою дружиною. Останнім часом він жив у селищі Краснокутськ на Харківщині. Там він познайомився зі Світланою, яка працювала бібліотекаркою. Вона народила йому сина Родіона, який зараз ходить до четвертого класу.

Віктор із дружиною Світланою

«Ми з татом підтримували стосунки. Він хотів познайомити мене з братом, але якось не складалося. То я на заробітках у Чехії, то у нього не виходило. На фронт тато пішов сам, він завжди був патріотом. Коли приїжджав на Закарпаття, якось не дуже любив про це розповідати. Я досі не можу повірити в те, що трапилося, що тата більше немає», – каже Марія.

До війни Віктор працював у Краснокутську слюсарем в управлінні житлово-комунального господарства.

«Дуже хороший хлопець, простий, поважний, спокійний. Як багато хлопців із Західної України, він був патріотом. Тому кілька років тому він звільнився, сказав, що піде воювати, захищати Україну. Він кілька років був там, на фронті. Коли приїжджав додому, то завжди приходив поговорити. Але про війну він багато не розповідав. Ми розуміли, що він завжди був на передовій, тому не базікав», – розповів OBOZREVATEL його колишній начальник Павло Гуцель.

Поховають Віктора Гелебранта в п’ятницю, 9 квітня, в Харківській області.

Про війну Віктор розповідати не любив

Смерті Владислава Мороза і Віктора Гелебранта, на жаль, стали не останніми на поточному тижні.

Також 6 квітня на Донбасі загинули старший лейтенант Володимир Шпак і 23-річний солдат Максим Стеблянко. Перший помер від несумісного з життям поранення, що він отримав поблизу Невельського (селище в Ясинуватському районі Донецької області), а другий воїн підірвався на російській міні, коли проїжджав Степне (Волноваський район Донецької області).

7 квітня стало відомо про загибель Ігоря Байтала 1995 року народження, який служив у 10-й окремій гірничо-штурмовій бригаді. Він був родом із Львівщини

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*